Вигадливо тасується колода російських посіпак. Прочитав вкрай цікаві новини, що лідер ГО Нон-Стоп Україна Кирило Яковець був позбавлений статусу адвоката за дії, несумісні з адвокатською етикою, перебуває у розшуку ТЦК і переховується від українських правоохоронців в Іспанії, куди він виїхав наприкінці 2023 року, використавши для цього статус опікуна над особою з інвалідністю.
Цікаво це, по-перше, тому, що тема пана Яковця та його “ГОшки” напряму перетинається з героями моїх попередніх публікацій, зокрема, цієї, де я згадую про відстороненого від посади топ-посадовця СБУ Андрія Носача та його доброго знайомого Володимира Манукяна. Авторитетного підприємця з Єнакієво, якого називали членом горлівсько-єнакієвського ОЗУ та який, за даними моїх джерел, був, так би мовити, “смотрящім” за Академією аграрних наук в інтересах нечистих на руку силовиків.
Так от, пана Яковеця і його “Нон-Стоп” фактично можна розглядати як медійне крило цього творчого тандему. У ЗМІ були опубліковані скріншоти переписки, ймовірно, керівників Нон-Стопу, у який пана Манукяна лагідно кличуть “папою” цієї організації. Формально статус “папи” зафіксований в адвокатському договорі між Яковцем та Манукяном. Наявність цього договору публічно визнавав сам Яковець.
І по-друге, вся ця історія зі втечею Яковця до Іспанії є наочною демонстрацією глибини та різнобічності російського впливу і використання для цього впливу різноманітних агентів в Україні.
Нагадаю, що Манукян – права рука Армена Саркісяна “Горлівського”, вбитого нещодавно у Москві спадкоємця Пригожина та засновника батальйону “Арбат”. До “повномасштабки” Саркісян та Манукян наводили жах на Харків, діючи в інтересах тодішнього глави ОДА Ігоря Райніна.
Тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков прямо визнавав Манукяна як кримінального “авторитета” із дахом в ОДА. Редактор “Цензора” Юрій Бутусов також зазначав, що Манукян є кримінальним авторитетом, вплив якого у місті росте після послаблення позицій “оплотівця” Жиліна та вбивства у 2016-му правої руки Геннадія Кернеса, авторитета Юрія Демента. Схожі оцінки висловлювала відома журналістка Христина Бердинських.
З початком “повномасштабки” і Манукян, і Саркісян втекли з України. Дії першого у статусі одного з облич російської “влади” на окупованих територіях добре відомі. На відміну від нього, Манукян пішов у тінь: продовжив керувати процесами в Україні. Водночас вів бізнес у “ДНР” та активно закріплювався у Європі.
Відомі дві компанії Манукяна, які були “перереєстровані” у “ДНР” наприкінці листопада 2022 року з різницею в один день – ТОВ ШАХТІНВЕСТПРОМ та ТОВ ДОНЕНЕРГОПРОМ ЛТД. Причому зроблено все було настільки недолуго, що у першій зберігся навіть той самий директор низки компаній Манукяна – Євгеній Трухачов. Вкрай цікавий, до речі, персонаж. Співзасновник боксерського клубу “Гедеон Донбас”, два інші співзасновники – партнер Манукяна Олександр Маврін та Олег Койнаш, партнер російського злодія в законі Нодара Руставського по благодійному фонду “Діти понад усе”. Ще один спільник Манукяна по Шахтінвестпрому, фігурант “Миротворця” Валерій Давидич – у розшуку за фінансування тероризму.
Щодо європейських компаній Манукяна. Як повідомляла ветеранська організація “Вибачте, що живі”, після втечі з України Кирило Яковець певний час переховувався у домі Манукяна у Чехії. У цій країні зареєстрована компанія Манукяна Vostok Life Invention s.r.o. Його партнером виступає голова профкому Луганської лікарні №8 Ігор Німенський. Що вкрай цікаво з огляду на те, що в Україні у Манукяна залишився бізнес з виробництва медичного обладнання.
У свою чергу у Польщі у серпні 2022 року Манукян відкрив компанію VOSTOK-AGRO. В Манукяна – 75%, інші 25 – у такого собі Максима Ратнера, якому в 2021 році дали 5 років умовно за тітушко-рейдерство фермерів. І Манукян, і цей Ратнер мають згідно з витягом зареєстрований податковий номер в Польщі, тобто легалізовані там як резиденти. Підозрюю, що польський бізнес пов’язаний з “обілєчіванієм” українських аграріїв.
Втім, повернімося до Яковця і “Нон-Стоп”. Декілька розслідувань ідентифікували їх як фейкових активістів-антикорупціонерів, які виступають у ролі медійно-процесуальних торпед, які атакують підприємців з ціллю шантажу та здирництва. Схема роботи була описана журналістами: інформаційний вкид, подача заяви про “злочин” і відкриття кримінального провадження проти жертви через суд, публікації з рекламним просуванням, отримання відповідей від силовиків та витягів з ЄРДР. А потім, після кошмарингу, до підприємців приходив “папа” Манукян з пропозицією, від якої не можна відмовитися.
Втім, це лише один бік діяльності “Нон-стопу”. Інший полягає у тому, що вже два роки організація працює як зливний антимобілізаційний бачок, генеруючи та поширюючи сотні публікацій з критикою призову до лав ЗСУ.
Мабуть, не є секретом, що російські спецслужби витрачають величезні ресурси на розгін антимобілізаційних ІПСО в Україні. Зрив мобілізації – стратегічна ціль Кремля, що, власне, не приховується. Путін висуває вимогу припинити мобілізацію як одна з двох умов для перемир’я.
Аналіз контенту “Нон-стопу” показує, що тема мобілізації раптово зацікавила “антикорупціонерів” у березні 2023 року. І зацікавила так сильно, що надалі слово “мобілізація” у тг-каналі “Нон-стопу” зустрічається 467 разів. Спонтанність старту і подальша системність висвітлення свідчить про штучність комунікації. Гадаю, що ця активність сплачується коштами від російських спецслужб, а, так би мовити, провайдером виступає “папа” “Нон-стопу”. На користь цього свідчить той факт, що, окрім антимобілазційних наративів, організація використовує й інші тези російської пропаганди – зокрема, про наявність “нацистів” в українських органах влади, “соросят“, заклики до проведення виборів під час війни, захист одеського фітнес-тренера, який ображав українського військового, наративи про шкоду, якої завдавала Україні вбита Ірина Фаріон, заклики взяти ситуацію у країні “у свої руки” тощо. Власне, за це Яковець і був позбавлений адвокатської ліцензії.
Тобто, фактично в особі Яковця та “Нон-стоп” ми маємо такого собі Шарія на мінімалках. Схожі підходи, схоже маскування антиукраїнських наративів турботою про простих людей. Навіть країна втечі співпадає – Іспанія. Все те ж саме, тільки на значно нижчому професійному рівні. Що не дивно, бо Шарій – екс-журналіст, а Яковець – екс-прокурор, звільнений на профнепридатність. До того ж викритий харківськими активістами на вживанні різних речовин.
Єдине, що мені незрозуміле у цій історії, так це те, чому, на відміну від Шарія та його партії, організація Яковця досі веде свою діяльність в Україні, і чому досі немає запиту про екстрадицію з Іспанії – з огляду на відкриті проти Яковця в Україні кримінальні провадження – за фактами перешкоджання діяльності ЗСУ та колабораційну діяльність.
