росіяни готують захоплення Харкова, а Захід тягне з поставками озброєння. На тлі цього почастішали сильні обстріли міста. До чого призведе така затримка і від чого залежить перемога України на фронті – військовий, юрист і житель Харкова Денис Ярославський ексклюзивно для агентства «Обʼєктив».
Ще в грудні місяці федеральним указом російського керівництва було поставлено завдання, у другому кварталі 2024 року, в кожній області відкрити завод з виробництва “Гераней” і Ланцетів. Я так розумію, завдання виконано і тепер у кожній області російської федерації є якийсь свій завод, який виготовляє як мінімум ці два типи БПЛА. І перший, і другий тип дуже високотехнічний, вони здатні пролітати нашу лінію оборони і влучати в ціль. Ми це бачимо. Плюс масовість, їх запускають роєм, і все одно, що ми і скільки сьогодні зіб’ємо. Це очікувана ситуація, ми про неї знали. Це очікувана ситуація.
І якщо ми зараз будемо говорити про постачання нам зброї, яка здатна збивати ці “Герані”, то побачимо, що це тільки обіцянки. І взагалі такою зброєю мають бути якісь дрони-камікадзе, які злітають, фіксують цілі та збивають “Герані”, тому що зараз стандартні системи ППО, які ми використовуємо на переносних зенітних комплексах, вони не справляються з поставленим завданням через низку об’єктивних причин. Технологічно їхні “Герані” обійшли нашу стандартну систему ППО. І зараз не говориться про якісь “Петріоти”, чи дороговартісні знаряддя, які збивають балістику. Балістику ніхто не буде брати і на “Герані”. Якщо ми говоримо про всю зброю, то вона необхідна, тому що ми бачимо відсоток долітання до цілі. Але такої зброї не існує поки що в природі. Можливо й існує, але ми про нього не знаємо. Його обіцяють, ніби як розробка цих антидронів іде. Не дарма ж міністр трансформації Михайло Федоров оголосив, що ми шукаємо виробників антидронів. Це все ланки одного ланцюга. Але все це потрібно було робити ще того ж дня, коли путін тільки заїкнувся про масове виробництво БПЛА. Ми тоді ж мали оголосити про створення антидронів. Але ми все робимо із запізненням, на жаль. Це втрата дорогоцінного часу у зв’язку з тим, що тепер у нас страждає енергосистема, і взагалі інфраструктура.
Це теж усе стосується всіх поставок. Так, безумовно, Президент про це теж говорить, що нам потрібні поставки зброї, яка захищає. Тому що ми зараз не говоримо про контрнаступ, ми говоримо про можливу хвилю наступу, яка буде найближчим часом, і нам потрібно стримування цієї хвилі. Безумовно, зараз йде запізніле будівництво укріплень і фортифікаційних споруд. Є надія, що прискоряться. Росіяни подібне роблять у 5 разів ефективніше, ніж ми. На жаль, можна констатувати факт.
Ні, зараз не про те, що Харків може бути захоплений. Захопити місто-мільйонник у сучасній війні це нереальне поняття. Бахмут, Авдіївка, Часів Яр, Соледар, ці міста, які захопили після Маріуполя, показали, що єдиний спосіб їх захоплення це повне, тотальне знищення. Тому що поки існує ще хоч один підвал, звідти буде йти оборонний вогонь. У росіян зараз стратегія така: це вибивання нашої енергосистеми. Енергосистема великого міста веде за собою екологічні та катастрофічні наслідки. Перестає працювати водопостачання, каналізація. Відбувається знекровлення міста для того, щоб максимально виїхали звідти мирні громадяни. Після того, як максимально виїжджають мирні громадяни, починається застосування КАБів і всього іншого. Їх уже активно в Харкові застосовують, поки вони їх тільки застосовують для вибивання енергосистеми і системи водопостачання. А от якщо в місті не залишаються люди, як це відбувалося в Бахмуті, тоді починаються спроби стирання. Ось цього не можна допустити.
Кроки і стратегію росіян у цьому напрямку знають і враховують. Раніше це називалося сирійським сценарієм, стратегією, тепер це українська стратегія. Сирійський сценарій перенесли на Україну. Ми це бачимо по всіх містах. Треба і нам ворушитися. І не розраховувати особливо на партнерів.
Що ж робити? Потрібно екстрено звертатися до країн, у яких є потенційна загроза вторгнення. У пріоритеті Тайвань і Японія, які теж розуміють ситуацію з Китаєм.
У Тайвані є досить високотехнологічні розробки для того, щоб створити антидрони. А якщо ми підключимо до цієї роботи високотехнологічні корпорації наших партнерів, то це взагалі буде супер історія. Наприклад, компанія Starlink підписала на 2 мільярди доларів контракт із Пентагоном, її можна сміливо назвати військовою корпорацією. Нам потрібно зараз налагоджувати взаємини на рівні корпорацій. Тайвань взагалі номер один за мізками на планеті. Там є достатньо мільярдних корпорацій, з якими можна зараз вибудовувати співробітництво щодо тих самих антидронів. В Японії можна розмовляти з Sony, Panasonic, з іншими корпораціями. Можна розмовляти з Google, з їхнім підрозділом DeepMind, які витрачають трильйони доларів на штучний інтелект. Це все наші партнери. Нам потрібно повністю перебудуватися з цього процесу, почати треба з Тайваню, тому що він наступний.
Наші успіхи на фронті теж залежать від поставок озброєння із Заходу. Той же КАБ, його неможливо збити. Єдиний спосіб збити КАБ – це збити його носій. Така бомба скидається з дистанції 70 кілометрів, і якщо ми говоримо зараз про носії цієї бомби, тобто бомбардувальники або винищувачі, які кидають їх, а на це в нас має бути противага, такий самий винищувач у повітрі. Тобто, наприклад, той же F-16, хоча він уже старого зразка, але він моніторить, захоплює ціль на дистанції 180 кілометрів і збиває. У такий спосіб ми б не допускали польоту КАБів на міста. А тепер, якщо ми зараз розуміємо, про що говорять росіяни, і ми бачимо, що вони почнуть застосовувати КАБ, не КАБ-500, а КАБ-1000, КАБ-1500, КАБ-3000, то КАБ-3000 – це мініядерна бомба. Тобто така півторушка гори в Афганістані порівнювала, а якщо таке потрапляє кудись у житловий мікрорайон якоїсь умовної Салтівки, то знесе разом два мікрорайони. Ось чому ми повинні зараз полювати на випередження. Ми маємо розуміти, що нам не дають F-16, годують сніданками, тому ми маємо вигадати безпілотник, який є в компаніях виробників Switchblade. Він коштує 2 млн доларів, але здатний збивати повітряний об’єкт. І нам потрібно до них звертатися безпосередньо. Ми повинні думати на крок уперед, інакше програємо.
Якщо ще говорити про просування на Харків, то просунутися на Харків неможливо, тому що росіяни знову повторно упруться в ту ж саму Північну Салтівку, а це дев’ятиповерхівки, шістнадцятиповерхівки, звідки будуть вести оборонний вогонь. Плюс ще для цього є там серйозні укріпрайони, заміновано все. В умовах сучасної війни, наскільки все переорано, заміновано і підготовлено великим колонам, що великі колони пройти не зможуть. Єдиний варіант штурмувати міста – це їх стирати з повітря тими самими КАБами і потім після цього заходить піхота. А піхоті заходити в міста складно. Знову ж таки згадуємо м’ясні штурми на Бахмуті. Вони вісім місяців витратили на Бахмут і втратили там тисячі. Є ще варіант часткового руйнування міста, але можемо цьому протистояти.
